«Сновида в пошуках журби» - це підсумок певного періоду життя.

На сторінках цього зібрання прози та поезії розповідається про перетворення дитини в юнака, а згодом і в молодого чоловіка. Тут можна прочитати і про проблеми першого кохання і про негаразди, пов’язані з подружнім життям та народженням дитини. Всі твори, які увійшли до збірки, були написані за чотири роки і стали своєрідним щоденником переживань. Жахи, які переживають персонажі книжки, змальовані з моторошною деталізацією. Це зумовлено тим, що всі сюжети прийшли до мене під час сну чи п’яного забуття і були пережиті мною у площині підсвідомості.

Історії, які я розповів, виконані у різних жанрах, розмірах та формі. Своєрідна проба пера наче одночасний крок у всіх напрямках з центру одного перехрестя. Книжка небажана до прочитання неповнолітніми та дорослий читач з легкістю впізнає там себе. Писалося легко але довго. Перше оповідання було написано у 2005 році, останнє – за кілька місяців до видання книжки...

Вчора (21.03.11 р.) мені, як і мільйонам користувачів всемережжя, довелося стати свідком скандалу довкола трьох абзаців у дитячому журналі «Щедрику-Ведрику» (НМД – дурнувата назва). Йдеться про абзаци зі статті про Галичину, в яких у грайливій формі галичан поливають брудом і прирівнюють їх до кріпаків. Як той казав: «Я хлоп з села, кохаюсь в гної…» Це призвело до того, що мережа скипіла обуреними коментарями та спалахами нових і нових кацапохохлосрачів. Не надто глибоке дослідження цього питання відкрило цікаві подробиці, про які далі.

Біль, страх, ненависть, відчай – це те, що змусило мене писати. Кохання, надія, щирість і віра – це те, що зупинило мене від реалізації мого химерного світу. Хоча дещо справдилося і в цьому не було нічого страшного.

Моя найбільша проблема – нездатність бачити і розуміти елементарних речей. Тому я часто шукаю складні рішення до простих задач і не помічаю чогось справді значущого. А ще я часто не розумію того, що говорю (дехто називає це «говорю, що думаю»), і це мені шкодить.

Ця книга – подорож коридорами моєї підсвідомості, де можна зустрітися зі своїми мріями, страхами і розчаруваннями. В моєму житті не трапилося серйозних потрясінь, я, здебільшого, створював їх сам, тому така назва: «Сновида у пошуках журби».

Читайте, плачте і смійтеся.