Між небом і землею

Прозу Олекси Мельника не можна вкласти в традиційні рамки малого жанру. Вона розкута, повна фантазії і містики, філософських роздумів про суть людського буття. Автор переносить своїх героїв, як космонавтів у просторі між небом і землею, для пошуку істини. Він не оповідає про поведінку учасників дійства, а споглядає їх збоку, використовуючи містично-фантастичні образи перевтілення. Окремі оповідання граничать з казковими сюжетами. Але автор переносить їх в наше життя, випробовуючи їх поведінку в екстремальних умовах.

Проза Олекси Мельника в окремих випадках не дотримується стандартної кульмінації і розв’язки, що нагадує Хемінгуєївський почерк і багатьох авторів сучасного авангарду. Перо автора веде сюжет напружено, переповнює його алегоріями, гіперболами, зворотами, місцями з грубими деталями, як це роблять ультрамодерні автори нашої сучасності, але фінал-розв’язку здійснює несподівано, непередбачувано і незбагненно. Це можна побачити в оповіданнях «Колискова», «Корчма», «Він їхав додому», «Театр».

Автор описує події з натуральною теперішньою грубістю і цинізмом, але старається глибоко вникнути в спотворену психіку сучасника, його вільнодумство і непердбачувані вчинки. Вчинки, які граничать у повіданнях із шоком.

Окремим розповідям бракує стислого діалогу, конкретної характеристики героїв, чіткого розмежування добра і зла. Але, зважаючи на ці упущення, молодий автор глибоко вникає в психічних стан своїх образів, застосовуючи оригінальну фабулу, образні мовні звороти, алегорії.

Олекса робить тільки перші кроки в літературі, але вони впевнені, настирливі, запальні і показні в його теперішньому творчому доробку, які дають надію дальшого і більшого творчого зростання в майбутньому.